«Доки я знаю, що дома мене чекають, я маю мотивацію воювати» – слова одного військового.
Родинна турбота і любов – безцінний емоційний зв’язок, який в психології має термін – мотивація бійців. Надійність та включення дружини формує стабільний психоемоційний стан бійця, впливає на продуктивність його професійної діяльності. Фактично члени його родини стають асоційованими членами військової служби, навіть перебуваючи далеко від лінії фронту.
То ж важливим є проведення профілактики емоційного стану родин військових , їх психологічній стабільності, стресостійкості та здатності самостійно справлятися з психологічною напругою.
Кожна жінка, яка очікує чоловіка з війни, переживає цей етап життя по своєму. Хтось перебуває у постійній тривозі і гостро це проявляє, дехто впадає в заціпеніння чи апатію, втрачає інтерес до життя, зменшує взаємодію з зовнішнім світом, уникаючи спілкування. Будь-які інструменти (психологічні, фізіологічні, соціальні) пристосування до нового стану – стану тривоги за рідну людину, мають свої межі, які рано чи пізно вичерпуються. У моменти надзвичайного виснаження, безпорадності, гострої тривоги та стресу, варто зосередитись на собі та шукати нові ресурсні можливості для відновлення.
Найперше – варто покладатись на свою внутрішню силу – силу ЖІНКИ, зосередитись на власному внутрішньому світі, відчути (оживити приємними спогадами) силу любові та тепла, які живлять її родинне коло. Розмови з близькими про свої почуття, спільні спогади прожитих разом гарних моментів з минулого, відновлюють внутрішній ресурс, який допоможе наповнити своє серце теплом і ніжністю. Водночас, як показує досвід, соціальна підтримка у моментах кризи допомагає краще справлятись з труднощами. То ж доречним буде відвідування груп підтримки за принципом «свій своєму», у яких дружини військових бачать себе в оточенні таких самих жінок, котрі переживають аналогічну ситуацію. Обмін досвідом, можливість розділити свій біль та почуття з подругою, яка розуміє і проживає схожі емоції, сприяє покращенню емоційного стану, відчуттю «Я не одна».
Якщо ж немає можливості відвідувати групи підтримки, варто самостійно попіклуватись про власний ресурсний стан та його наповнення. Важливо зберігати такий же ритм життя, який був до кризової ситуації, займатись улюбленою справою, доглядати за собою, читати чи малювати, приділяти час сім’ї та родині, подругам та колегам. Головне, не залишатись на самоті з відчуттям викинутості з повноцінного життя. У моменти повного емоційного виснаження в нагоді стануть техніки саморегуляції(про ці та інші техніки ми детальніше розкажемо у наступних статтях) :
Лист до себе через 10 років
Психологічна прогулянка (пошук свого місця)
Техніка “Дзвінок другові”
Продуктивні психологічні установки під час війни
Психологічна вправа: Хочу сказати.
Проте, якщо відчуття безвиході та безпорадності стає нестерпним, не зволікайте, звертайтеся до нас у Ресурсний Осередок «Крок до себе» https://www.krokdosebe.com.ua.
Ми поруч, аби вчасно і якісно прийти на допомогу вам на шляху до себе.
